Желанье есть, и нет изменчивости в мыслях,
Потерян мир, прекрасный в одночасье.
Оглохший, в нераскрытости проступка,
И умерший, под хохотанье мерзкое кимвалов,
Что означали не рожденье , не слиянье,
А исполнение желанья тёмной силы,
Когда торжествованием победы,
Она крестом меня могильным увенчала.
И ликов неприятных и невзрачных,
Увидя свору, что в экстазе упоенья,
Победу празднуя свою над нами,
Уже за смерть мою бокалы поднимала.
Не крестным осенила я знаменьем.
А в горести своей к ногам Его припала,
С мольбой сокрытой, в просьбе о пощаде.
Простивши всех, желающих мне смерти.
Я об одном молила, что б жила я.
И что б жил тот, кто был моей наградой.
И кто не ведая того, меня оставил.
Став палачём, что ласковой рукою,
Власа на белой шее поднимая,
Что бы удар пришёлся поточнее,
Топор занёс...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
