Я шукала Тебе
у травневім саду,
Я чекала Тебе
на широкій дорозі,
Я, здавалось, Твою
впізнавала ходу,
А то вітер шумів
у гнучкім верболозі.
Я не знала, що Ти
у січневих снігах
Ледь живий, ледь живий
без моєї любові,
Я не знала, що то
Твоя боса нога
Залишила сліди,
наче біль, пурпурові.
Я чекала царя…
Мій Коханий, прости,
Що Тебе я, сліпа,
в першу мить не впізнала!
О гори, моє серце,
що є сили світи,
Віднайшовши Того,
кого вічно кохало!
Галина Манів,
Київ,Україна
Друзі,хто хоче мати збірку моїх віршів, звертайтеся на мій е-мейл.У середині травня вона вийде з друку. Про всяк випадок повідомляю ,це поезія православного спрямування. e-mail автора:pilot-z@ukr.net
Прочитано 4665 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
У старинного с чернью киота - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в дополнение:
Святые отцы об отчаянии:
"Никогда не будем унывать в скорбях и, увлекаясь своими помыслами, не будем предаваться отчаянию. Но, имея большое терпение, будем питаться надеждой, зная благое Промышление о нас Господа."
http://azbyka.ru/dictionary/14/otchajanie-all.shtml
"Нет ничего равного милости Божией, нет ничего больше ее. Поэтому отчаявшийся сам себя губит." (преп. Иоанн Лествичник)
